Літо – єдиний період, коли більшість українців мають змогу заощадити на комунальних послугах. Зокрема, на опаленні. Саме воно за рахунок постійного зростання цін на газ сьогодні займає левову частку витрат в сім’ях, оселі яких обігріваються централізовано. Винятком є лише ті, чиї котельні завбачливі чиновники або власники місцевих теплопостачальних компаній перевели на альтернативне паливо. Така категорія населення цінами на газ особливо не переймається, оскільки вартість їхнього тепла від цього не залежить. Яскравим прикладом вдалої політики енергонезалежності, яку проводить місцеве самоврядування, може слугувати Кам’янець-Подільский Хмельницької області, де вже більше року працює власна біо-ТЕС.
Кам’янець-Подільська біо-теплоелектростанція – унікальний і наразі безпрецедентний в Україні проект у галузі «зеленої» енергетики, завдяки якому вдається майже наполовину забезпечити 100-тисячне місто гарячою водою, а взимку – й теплом. Реалізувати його вдалося за гроші Світового банку. Управління станцією здійснює комунальне підприємство «Міськтепловодоенергія».
Ще у 2014 році Кам’янець-Подільське комунальне підприємство «Міськтепловодоенергія» одне з перших в Україні задекларувало амбітний план – за кілька років максимально відмовитися від використання природного газу та перейти на альтернативні види палива. За цей час в місті реконструювали три діючі та побудували чотири нові котельні, які працюють на агропелетах та деревній трісці. Завдяки цьому споживання природного газу в місті зменшили в рази.
Спорудження цієї біо-ТЕС тривало три роки – з 2015-го по 2018-й, і коштувало 9,1 млн. євро, залучених громадою як кредит Світового банку (під 0,5%), – розповідає головний інженер КП «Міськтепловодоенергія» Василь Тарасюк. – Крім електричної,станція виробляє і теплову енергію, причому використовує для цього альтернативні види палива, а саме – відходи деревообробної промисловості (деревину, тирсу).
Над реалізацією проекту Кам’янець-Подільської біо-ТЕС працювали фахівці з дев’яти країн Європи. Ця станція наразі є не просто єдиною у своєму роді в Україні, а лише четвертою подібною станцією у Європі та п’ятою – у світі.
Крім Кам’янця-Подільського, аналогічні біо-ТЕС працюють у Берліні (Німеччина), Гельсінкі (Фінляндія), Гонконзі (Китай) та Парижі (Франція). До слова, у Німеччині частка «зеленої» енергетики у загальному балансі електроенергії складає 47%, а в Україні всього 3%.
Ввели нашу біо-ТЕС в експлуатацію у 2018 році, до Дня Незалежності, – продовжує пан Тарасюк. – Спочатку вона подавала лише гарячу воду. Пізніше, в опалювальний період , почала забезпечувати і теплом. На сьогодні завдяки цій біо-ТЕС ми обігріваємо та подаємо гарячу воду для 35% міста. Мова йде про населення, адміністративні установи, дитсадки, школи. А влітку повністю забезпечуємо гарячою водою місто.
За попередніми підрахунками, проект має повністю окупитися вже за сім-вісім років. Песимістів же, які переконують, що для діяльності такої ТЕС дуже скоро не вистачить біомаси і довкола почнуть вирізати ліси, запевняють, що грамотна обрізка деревини забезпечить ТЕС сировиною повністю.
Сировини нам повністю вистачає. Біо-ТЕС працює на відходах деревини, – каже Василь Тарасюк. – Нас забезпечують цим Рівненська та Житомирська області. Мова про відходи, що залишається після санітарної очистки лісів, викорчовування старих садів тощо. Уся наша сировина має сертифікат походження і в ньому вказано, що це не промислове дерево, а відходи. Станом на сьогодні ми маємо запасу деревини до тисячі тонн вже на наступний опалювальний сезон. А всього за зиму спалюємо 1200-1300 тонн.
Працівники біо-ТЕС не приховують, що взагалі відмовитися від блакитного палива місто не зможе, бо є місця, де котельні змушені працювати лише на газі. Але якщо, не дай боже, газ вимкнуть, то мешканці міста не замерзнуть.
Наразі завдяки нашій котельній вдається замістити до 30% газу, тобто за минулий опалювальний сезон нам вдалося зекономити до 1 млн. куб метрів газу. Якщо у грошовому еквіваленті, то це близько 8 млн. гривень, які не вивезли до Росії чи ще кудись. Вони залишилися у нас – в Україні.
Окрім власної біо-ТЕС, в Кам’янці-Подільському є 14 котелень. Кожна з них має твердопаливні котли. Тож, якщо перебої з газом все ж виникнуть, їх потужностей цілком вистачить, аби повністю обігріти місто.
Варто зазначити, що Рівне теж має певні позитивні зрушення у цьому напрямі. Відтоді, як восени минулого року група компаній «Укртепло» викупила корпоративні права місцевого теплопостачального підприємства «Рівнетеплоенерго», нові власники почали працювати над переоснащенням частини котелень міста на альтернативні види палива. У планах – перевести щонайменше третину газових котелень обласного центру на щепу та пелети, яких в області є вдосталь. Щоправда, через популізм окремих місцевих депутатів, процес переобладнання котелень просувається не так швидко, як того хотілося б.
Джерело: Західний аргумент.