Минулий рік став багато в чому для України переломним. Із новими проблемами зіштовхнулися і підприємства житлово-комунального господарства. З одного боку сумнозвісний Закон №1198-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», котрий, по суті, зруйнував всю існуючу систему відносин у галузі, з іншого – набрання чинності постанови Кабінету Міністрів №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» та загроза прийняття проекту Закону №1538 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії, а також для погашення позик, отриманих від міжнародних фінансових організацій», що, за словами представників комунальних підприємств, рівноцінне зупинці господарської діяльності підприємств. Минулого тижня  «Україні Комунальній» вдалося поспілкуватися з приводу наслідків введення постанови КМУ №217 та чергового підвищення тарифів для населення з членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Русланом Машляківським.
– У лютому ІА «Україна Комунальна» проводило круглий стіл, на якому представники влади і теплокомуненерго обговорювали негативні наслідки, до яких привело набрання чинності постанови КМУ №217. Редакція надсилала до НКРЕКП лист-звернення учасників. Яка позиція Національної комісії стосовно цього питання?

– Так, ми отримали лист. Онлайн-трансляцію цього заходу я дивився. Окрім негативних емоцій, нічого іншого від представників теплокомуненерго не почув. Комісія брала безпосередню участь у доопрацюванні постанови КМУ №217. Ми ще раз переконались, що механізм застосування рахунків зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу – правильний, він повинен бути. Комісія категорично наполягає на тому, що такий механізм має працювати і в майбутньому. Будемо вживати всіх заходів для того, щоб він працював і, можливо, став на якомусь етапі ще більш жорстким. Чому я маю право так стверджувати? Тому що у 2001 році аналогічні розподільчі рахунки вже були введенні в електроенергетиці. З того часу рівень розрахунків за електроенергію підвищився з 2% до 100%. Цей механізм повністю обґрунтований, деталізований із усіма розрахунками, які лише можуть бути. Ми щомісячно проводимо моніторинг стану розрахунків по постанові КМУ №217, кількості тих компаній, які отримують зазначені кошти і бачимо в цьому лише позитив. Згідно з реєстром нормативів на лютий, з 360 господарюючих суб’єктів, яким установлені нормативи, лише 58 суб’єктам встановлено нормативи відрахування коштів на свої поточні рахунки по населенню менше 30%, у всіх інших більше. Тобто, при стовідсотковому зборі коштів споживачів теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води це дає змогу повністю розрахуватися за покупний природний газ і повністю покрити експлуатаційні витрати, заробітну плату, тощо. Зрозуміло, що важко. Зрозуміло, чому важко. Не змінено принципи збутової роботи. Ніхто не очікував, що платіжна дисципліна не посилюватиметься. Бачите, що відбувається з цінами на природний газ, з доларом? Але заморозити всю країну внаслідок не розрахунку за природний газ, вважаємо, неправильно.

– Якщо підприємства ТКЕ все ж не зможуть виплачувати робітникам заробітну плату, платити податки та належним чином підготувати підприємства в міжопалювальний період, хто нестиме за це відповідальність?

– За умови повних стовідсоткових розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води будь-якої затримки по виплатам заробітної плати чи інших виплатах бути просто не може. Можливий єдиний об’єктивний фактор, який давав право теплокомуненерго говорити про це, – перший місяць встановлення нормативів. Реєстр нормативів був доведений до відома уповноваженого банку у листопаді, тобто він почав діяти з листопада і початок опалювального сезону, як пам’ятаємо, у переважної більшості міст України також почався з листопада. Водночас, відповідно до дії нормативно-правових актів, які регламентують питання розрахунку споживачів, перші платіжки почали надходити у грудні за спожиту товарну продукцію та/або надані комунальні послуги попереднього розрахункового місяця. Стався касовий розрив між нарахуваннями та зобов’язаннями теплокомуненерго перед НАК «Нафтогаз України» і зобов’язаннями споживачів. Можливо в цей період і була така проблема, але далі, за умови нормальної збутової роботи компаній, воно нівелюється і в подальшому жодних якихось затримок не повинно бути. Дивіться, структура фактичної собівартості теплової енергії для потреб населення: 60% – це витрати на паливо, тобто паливна складова, 9% – витрати на електроенергію, 22% – на оплату праці з нарахуваннями, решта – інші витрати. Тобто норматив 60% йде на розрахунки за газ, 40% покриває повністю всі експлуатаційні витрати теплокомуненерго. Які причини несплат? Єдина причина можлива – при умові, якщо за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги прийде 50% умовної оплати, тоді вона вся піде на оплату природного газу, відповідно інші витрати не покриються.

– А як щодо заборгованості бюджетної сфери перед теплопостачальними компаніями?

– Це питання. Якщо про це говорити, то потрібно розуміти, про яку заборгованість йдеться, за який період. Зрозуміло, що на початку будь-якого розрахункового року, після того, як приймається бюджет, підтримуються якісь бюджетні програми, необхідний певний час на розробку порядків фінансування пільг і субсидій поточного року. Скажімо так, умовно є варіант, що січень у плані розрахунків бюджетної сфери є провальним, але у лютому це все компенсується і жодних проблем не буде. До того ж, більше теплоспоживання у населення (близько 80% загального споживання теплової енергії споживачами) і основне надходження коштів на спеціальні рахунки теплопостачальних підприємств, в першу чергу, від населення, а не бюджетної сфери.

– Деякі комунальні підприємства брали кредити на модернізацію об’єктів, так сталося, що саме зараз їм необхідно повертати набагато більші суми. Чи планується це враховувати в тарифах?

– Питання складне. І загалом стосується не лише теплокомуненерго, а й підприємств водопостачання. На сьогодні у нас дев’ять підприємств ВКГ, які брали кредити. Вони були узгоджені з уповноваженими органами. На той момент ними виступали місцеві органи виконавчої влади, тому що мали повноваження на встановлення тарифів. У зв’язку підвищення курсу долара наразі ми опрацьовуємо разом із місцевою владою, нашими ліцензіатами можливість передбачення в тарифах коштів на сплату тіла кредиту, але важко, знову ж таки, все перекладати на споживача. Споживач не винен в тому, що за десятки років мережі не модернізувалися. Тому ми зробили запити на місцеві органи виконавчої влади, чи передбачені в місцевих бюджетах кошти в розписі на часткову компенсацію затрат теплопостачальних і водопостачальних компаній на сплату цих відсотків. Окрім того, ми будемо зустрічатися з представниками парламентського Комітету з питань житлово-комунального господарства стосовно того, щоб провести роботу з представниками тих організацій, які надавали кредит під гарантію місцевих бюджетів частину розстрочення в частині реструктуризації на більш пізній термін цих кредитів, в тому числі і у зв’язку з таким курсом долара. Якщо я не помиляюся, по теплопостачальних підприємствах в нас всього одна така організація. І враховуючи, що усіх наших ліцензіатів 222, то я думаю, що це питання по одному підприємству якось вирішиться.

– Повертаючись до постанови КМУ №217, чи випливає з усього, що Комісія не збирається ініціювати внесення змін до цього документу?

– Ми були ініціаторами лише однієї зміни. Її підтримав уряд і наприкінці року її прийняли. Комісія запропонувала корективи, які передбачали незастосування коригуючого коефіцієнту за нездійснення розрахунків у повному обсязі. Зокрема, мова про незастосування коригуючого коефіцієнту при розрахунку нормативу на січень і лютий 2015 року, коли можливий касовий розрив, про який вже згадувалося. Зараз є ініціатива взагалі відмінити цей коригуючий коефіцієнт. Але ми гадаємо, що пропорційний розподіл коштів не повною мірою стимулюватиме компанії до забезпечення стовідсоткових розрахунків за природний газ. Наприклад, в електроенергетиці в нас досить жорсткий механізм взагалі був – коригуючий коефіцієнт за неповні розрахунки і коригуючий коефіцієнт за понаднормативні втрати електричної енергії. Тут лише за неповні розрахунки. Тобто якщо компанія не розрахувалася умовно за газ на 80%, значить при наступному розрахунку нормативів до його нормативу застосовується коригуючий коефіцієнт, який дасть можливість у частковому обсязі компенсувати недоплату за той період, коли ця недоплата була здійснена. Я вважаю, що тут жодної дискримінації по відношенню до теплопостачальних підприємств немає.

– Але все ж із введенням рахунків зі спеціальним режимом використання здається, що, в першу чергу, враховуються інтереси державного НАКу та приватних Обленерго?

– Ми обговорювали це питання з теплокомуненерго: сидів ряд представників теплопостачальних підприємств, які повністю підтримують і вважають за доцільне встановлювати норматив перерахування коштів з урахуванням рівня розрахунків, адже він нівелює фактично можливість будь-якого ручного управління зі сторони місцевих організацій. Кошти, які надходять від споживача, вони чітко приходять в уповноважений банк за відповідним нормативом, при цьому норматив розподілу коштів розраховується не Національною комісією, а самими теплопостачальними організаціями за тими формулам, які визначені у постанові №217. Національна комісія виступає лише транзитним ланцюжком між теплопостачальною організацією і уповноваженим банком. Якщо говорити про економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів, які встановлені. Так, це економічно обґрунтовані тарифи, але вони встановлені по нормативному значенню: нормативне теплове навантаження, нормативні втрати, нормативні питомі витрати умовного палива. При цьому ми можемо чітко констатувати факт, що тарифи не в повному обсязі покривають фактичну собівартість теплопостачальних компаній. В першу чергу, це пов’язано з тим, що дуже великий відсоток понаднормативних втрат в мережах, тому що за останні 20 років, як мінімум, у підтримання належного стану цих мереж не вкладалися кошти. Однак за це не має відповідати споживач – вся безгосподарність має покриватися підприємствами або інвесторами.

– Зараз активно обговорюються теми економічної обґрунтованості тарифів та необхідності їх підвищення. З чого ж складаються тарифи на комунальні послуги та чи є підстави для їх підвищення?

– Тарифи на комунальні послуги. Я також, як звичайний побутовий споживач, думав, що теплова енергія, – це лише опалення. Але виявилося, що ні. Теплова енергія – лише до стінки будинку, все, що всередині будинку – це комунальна послуга. Такий поділ закріплений у нашому законодавстві. Тариф на теплову енергію – це тариф на товар, а комунальна послуга – це послуга централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Якщо говорити про тариф на комунальну послугу, то загалом більша частина складається з тарифу на теплову енергію. До тарифу на теплову енергію просто додається утримання абонентської служби та послуги банку. І все, по великому рахунку. Тобто абонентська служба і послуги банку – це є весь тариф на суто комунальну послугу. Левова частка – це тариф на теплову енергію, і коли ми кажемо, чи буде підвищуватися тариф на комунальну послугу, мабуть, буде. У випадку підняття ціни на газ, це цілком можливо. Давайте змоделюємо, якщо у нас 60% – паливна складова, якщо вона зростає, чим її можна компенсувати? Обнулити заробітну плату, обнулити електричну енергію, інші витрати? Цього зробити не можна.

– Чи враховується в процесі підрахунку тарифів розмір прожиткового мінімуму споживачів теплової енергії або мінімальна заробітна плата споживачів?

– Ні, не враховується. Жодне підприємство не може працювати собі у збиток. Є певна собівартість товару і вона має компенсуватися. Так, як соціально відповідальні, підприємства можуть знизити вартість товару, але їм має повертатися різниця.

– Але існує ймовірність того, що у випадку стрімкого підвищення тарифів, відсутності компенсації та підвищення мінімальної заробітної плати рівень несплати за ЖКП серед населення також стрімко зросте і підприємства не покриють своїх витрат?

– Будь-яке підвищення цін на такі соціальні види товарів, послуг, як теплова енергія, електроенергія, водопостачання, водовідведення, в перші декілька місяців знижує рівень платежів, але потім ці платежі вирівнюються і, загалом, йдуть знову до 100%. Інше – для того, щоб цього не відбулося, тарифи підіймаються з весни. За цей час населення має можливість утеплити свою оселю, перейти на електроопалення, знайти якийсь інший варіант скорочення свого теплоспоживання і мінімізувати витрати на оплату цих комунальних послуг.

– Чи входить зараз до тарифів інвестиційна складова?

Інвестиційна складова входить у тариф. У тарифах передбачено прибуток, загалом він невеликий. 1,6% рентабельність. Вважайте, що його взагалі немає. Але тут би я розділив прибуток та інвестиційну складову з інвестиційними програмами. Останні затверджуються по всіх наших ліцензіатах і направленні, в основному, на заходи, які стосуються забезпечення обліку теплової енергії, будинкових засобів обліку з єдиною метою, щоб споживачі мали чітку впевненість в тому, що вони сплачують за послуги за реальними фактично спожитими обсягами.

Розмовляли Катерина Ляшевська
Руслан Машляківський