Друга річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Працівники компанії «Рівнетеплоенерго», разом з іншими українцями, пішли захищати нашу країну. Нажаль серед наших колег, за ці два роки, є загиблі.

Набок Ігор Юрійович народився 13.02.1989 року, загинув 31.05.2022 року Народився 13 лютого 1989 року в місті Суми у сім’ї військовослужбовця. Навчався у Сумській загальноосвітній школі І-III ступенів № 15, яку закінчив у 2006 році. В позаурочний час хлопець займався спортом. З роками зацікавився підводним зануренням з аквалангом. І це цілком закономірно, бо величезний підводний світ приховує на глибині багато таємниць та загадок.
Закінчив Державний університет податкової служби України, факультет «Державні фінанси», здобув освітній ступінь «магістр».
Працював у Державній податковій службі м. Суми.
Ігор дуже любив тварин, обожнював собак, багато часу проводив зі своїм чотирилапим другом. Не меншим захопленням чоловіка була природа, особливо гори, які приголомшують своєю величчю і тішать око зеленню дерев, промовляють мовою сталості, постійності, вічності. Вони кидають виклик, змушують вийти із зони комфорту, перевіряють на міцність, надихають і очищують думки. Ігор побував у багатьох гірських системах: Карпати, Тянь-Шань, Казбек. Мріяв підкорити Ельбрус.
У 2011 році був призваний на строкову військову службу, де отримав звання «сержант». В той самий час проходив навчання у Навчальному центрі пожежної безпеки Збройних Сил України.
З 2012 до 2022 року працював: у Державній фінансовій інспекції м. Київ; інспектором відділу контролю за благоустроєм Подільської районної в місті Києві державної адміністрації; фінансовим аналітиком у ТОВ «Укртепло», а згодом фінансовим директором ТОВ «Рівнетеплоенерго», на будівлі якого висить меморіальна дошка, що нагадує працівникам про героя, поруч з яким вони мали честь працювати і безмежно вдячні за самопожертву і подвиг.
У перший день повномасштабного вторгнення військ рф на територію України став на захист Батьківщини, записавшись добровольцем до територіальної оборони Києва. Разом із побратимами захищали столицю та допомагали евакуйовуватися мешканцям Київської області. Згодом був мобілізований до лав Збройних Сил України. Був військовослужбовцем 131-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила у званні «сержант». У 2022 році бригада обороняла Попасну і Лисичанськ Луганської області.
31 травня 2022 року Ігор разом з чотирма побратимами загинули, потрапивши під танковий обстріл окупаційних військ поблизу населеного пункту Комишуваха Попаснянської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області. Бійцю назавжди залишиться 33 роки.
Рішенням Сумської міської ради від 26 липня 2023 року № 3776-МР Набоку Ігорю Юрійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).

Кравчук Іван Григорович народився 25.09.1982 року, загинув 09.10.2023 року
Іван Кравчук народився у Прип’яті. Закінчив 9 класів 25 школи Рівного. А за тим здобув фах верстатника широкого профілю у місцевому ПТУ #9.
Одружений, має сина.
Почав працювати в ТОВ «Рівнетеплоенерго» з 22.08.2013 року.
“Іван служив строкову службу в армії, а в березні 2015 року його призвали для служби у зоні проведення антитерористичної операції на сході нашої країни. Там був у силах спеціальних операцій снайпером. Коли ж за рік демобілізувався, повернувся на роботу машиністом парових турбін у котельні “Рівнетеплоенерго”. Його там поважали, адже працював завжди на повну, ніколи не відмовляв у допомозі,”
Знову взяти до рук зброю Іванові довелося вже у 2022 році.
“За день до початку повномасштабного вторгнення йому зателефонували з військкомату, щоб прийшов для перевірки документів. Він відразу поїхав. А вже в середині березня вирушив захищати нас усіх… Іван порівнював АТО й сучасні події. Говорив, що те, що бачив у 2015, то це нічого не бачив. Бо зараз – це справжня війна. А таких звірств проти людей просто уявити не міг».
Про військову службу рідним практично не розповідав. Максимально беріг дружину та 12-річного сина Михайла від тих жахів. Жартував, розповідав про смішні та курйозні моменти, які траплялися, завжди заспокоював:
Іван дуже любив Україну та її людей. Саме тому добре знав за що стоїть: за вільне майбутнє незалежної країни та щасливе життя її народу. Хотів кращої долі для людей, і вірив, що саме так і буде.
“Він дуже беріг свою сімю, завжди добрий, навіть конфлікти умів згладжувати, щоб не сварилися. Тому про те, як воював і мовчав.
41-річний старший солдат Іван Кравчук загинув 9 жовтня 2023 року під час бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника поблизу села Калинове Харківської області.

УСАЧ Валерій Володимирович народився 14.05.1971 року, загинув 28.04.2023 року.
Валерій Усач народився у селі Метків неподалік Рівного. Навчався у 12 міській школі, а за тим опановував професію у 10 училищі. Потім була строкова служба в армії та перша робота, яка стала справою усього життя — слюсарем.
Одружений, має сина та дочку
Почав працювати в ТОВ «Рівнетеплоенерго» з 02.09.2013 року. він працював слюсарем ремонту устаткування котелень та пило підготовчих цехів компанії. Після початку повномасштабного вторгнення ворога, пішов до лав Збройних сил.
Рік він захищав Україну, однак його серце не витримало і зупинилось. Валерію Усачу було всього 51 рік. Він був щирою і веселою людиною та хорошим і надійним колегою по роботі.

Гмитро Ігор Андрійович – народився 25.04.1970 року , загинув – 25.11.2023 року
Ігор Гмитро народився у Рівному 25 квітня 1970 року. Навчався у 17 школі, а за тим у “школі міліції”. Більшу частину життя працював інкасатором, а останні роки — слюсарем у ТОВ “Рівнетеплоенерго”.
Навчався СПГУ №11 м. Рівне за спеціальністю – фрезерувальник 4 розряду
Одружений, має сина
Почав працювати в ТОВ «Рівнетеплоенерго» з 16.10.2018 року. на посаді слюсаря
Ігор проходив строкову службу в армії у Грузії, саме коли там була війна. Тож мав досвід участі у бойових діях. Коли ж розпочалось повномасштабне вторгнення, очікував призову. Він хотів захистити свою сімю, йому боліло за нашу країну, тому, як отримав повістку у травні 2023 року, пішов служити. Ігор дуже хотів, щоб війна нарешті закінчилася, хотів допомогти встановити мир на своїй землі, але не встиг,”
Про бойові будні Ігор мало розповідав рідним. Більше — про побратимів, які завжди були поруч.
“Ігор казав, що разом із ним служать хороші хлопці. Розповідав, як разом вони добряче насипали ворогу, не давали можливості рухатись вперед. Загалом сама служба йому подобалось, все було добре, якби не ті смерті, яких йому довелося побачити чимало.
Надзвичайно спокійний, тихий Ігор мужньо стояв на сторожі спокою найрідніших йому людей. Адже вдома на його повернення чекали єдиний син Павло та дружина Жанна. Але на жаль…
53-річний сержант Ігор Гмитро загинув 25 листопада 2023 року внаслідок підриву під час виконання бойового завдання на Харківщині.